Реформування охорони здоров'я: міфи і реальність

Джерело: Комісія з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства Громадської ради при Донецькій ОДА

Автор: Маловичко С.П., голова постійної комісії з охорони здоров'я, сім'ї, материнства та дитинства Громадської ради при Донецькій ОДА 

4 серпня 2011 року, вступив в силу Закон України "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях і місті Києві", який визначає організаційні та правові засади реформування системи охорони здоров'я в зазначених регіонах. Закон ставить своєю метою "впровадження та відпрацювання нових організаційно-правових та фінансово-економічних механізмів, спрямованих на підвищення ефективності та доступності медичного обслуговування населення і є необхідними для розвитку системи охорони здоров'я України". Чи всі ідеї і плани можна реалізувати в чинному правовому полі і наскільки можна досягнути поставлені цілі?

Міф 1: Ніхто не буде звільнений за скороченням, всі будуть переведені.

Такі заяви останнім часом часто звучать з високих трибун. Дійсно, у них хотілося б вірити, розуміючи, що залишитися в наш час без роботи для багатьох людей означає залишитися без засобів існування.

Реальність: На жаль, але значних звільнень за скороченням складно буде уникнути. Основні структурні перетворення в даний час пов'язані зі створенням центрів первинної медико-санітарної допомоги. Планується, що частина працівників поліклінік та амбулаторій повинні будуть працювати в цьому центрі і ключовим тут буде обраний спосіб створення центру і, як наслідок, робочих місць в ньому.

"Забрати" робочі місця з однієї установі та ввести їх у нову - в першому випадку означає скорочення цих робочих місць зі всіма відповідними наслідками і процедурами. Виняток з цього правила становлять такі випадки: зміна підлеглості або відомчої належності установи, зміна власника установи та реорганізація установи.

Реорганізація, може відбуватися шляхом:

а) виділення - з однієї установи частини майна і створення на її основі нової установи (установ);

б) розділення - одна установа (юридична особа) поділяється на дві або більше самостійних юридичних осіб;

в) перетворення - наприклад, у дільничній лікарні скорочують цілодобовий стаціонар і таким чином вона стане амбулаторією;

г) приєднання - одну або кілька установ повністю приєднують до іншій юридичній особи;

д) злиття - одна або кілька установ (юридичних осіб) шляхом злиття утворюють нову юридичну особу.

Якщо у вищезгаданих випадках у штатному розписі нової юридичної особи буде перебувати та ж посада працівника, що і в юридичній особі до зміни його власника або його реорганізації такі працівники не підлягають звільненню. До їх трудових книжок буде занесений запис, наприклад, про реорганізацію установи, а дія трудових договорів з ними буде продовжена.

Якщо ж посади, займаної працівником у даний час, не передбачено в новій юридичній особі і її не буде після реорганізації у колишній юридичній особи, — в таких випадках працівники підлягають звільненню за скороченням.

Також слід враховувати багаторічну практику процедури звільнення за переведенням. Для правильного вирішення цього питання необхідно:

1. Працівнику подати заяву, на ім'я нинішнього свого керівника з проханням: "Прошу звільнити мене за переведенням до ... (найменування установи)...)."

2. Майбутньому роботодавцю працівника направити лист-клопотання до нинішнього роботодавця працівника з проханням "Прошу звільнити за переведенням до нашого закладу П.І.Б. працівника." (Зверніть увагу, що юридична особа, у якій необхідно буде працювати працівнику вже має бути зареєстрованою у держреєстратора).

3. У наказі про звільнення працівника за переведенням за п.5 ст. 36 КЗпП України обов’язково повинні бути вказані і заява працівника, і лист-клопотання його майбутнього роботодавця.)

Важливо! Всі три учасники порядку звільнення-прийому за переведенням мають право на вчинення вищенаведених дій, а не обов'язок.

Міф 2: Мережа комунальних закладів охорони здоров'я, що надають безкоштовну медичну допомогу населенню не скорочується.

Запевнення у цьому можна було чути, як до експерименту з реформування, так і з його початком. Заборона на скорочення мережі закладів охорони здоров'я міститься в статті 49 Конституції України, яка встановила однозначну і безумовну заборону на скорочення мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я, які безкоштовно надають медичну допомогу населенню. Що ж відбувається насправді.

Реальність: Закон про реформування визначає, що "мережа установ охорони здоров'я в пілотних регіонах", це сукупність закладів охорони здоров'я, які задовольняють потребу населення в медичному обслуговуванні на основі професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників. В Основах законодавства України про охорону здоров'я аналогічне визначення з'явиться тільки з 1 січня 2012 року. Якщо стисло, то "мережа закладів охорони здоров'я" —  це сукупність відповідних юридичних осіб, і якщо їх кількість зменшується — скорочується і мережа таких установ. На практиці були різні підсумки вирішення цієї проблеми: як прокурорські протести на рішення органів місцевого самоврядування з посиланням на порушення статті 49 Конституції України, так і відмови від прокурорського реагування у аналогічних випадках; і рішення судів про те, що приєднання однієї установи охорони здоров'я до іншої —  це порушення Основного Закону, так і навпаки, —  що це не є порушення Конституції.

На мою думку, злиття, приєднання, а тим більше ліквідація комунальних закладів охорони здоров'я, які безкоштовно надають медичну допомогу населенню — є скорочення мережі таких закладів. Іноді, такі дії можна визнати доцільними, АЛЕ, в Конституції з цього приводу все безкомпромісно.

Однозначну крапку в цьому питанні міг би поставити Конституційний Суд України, офіційним тлумаченням 49 статті, однак для відкриття провадження Конституційним Судом немає відомих автору суперечливих судових рішень, що набули чинності з цих проблем. (Якщо Вам такі рішення відомі, будь ласка, направляйте, будемо робити чергову спробу отримання офіційного тлумачення норми Конституції.)

Міф 3: Відбувається реорганізація установ охорони здоров'я у всіх випадках створення центрів первинної медико-санітарної допомоги.

На практиці, приймаються рішення органів місцевого самоврядування, які вказають на передачу частини майна з однієї юридичної особи до складу іншої, називаючи такі дії "реорганізацією". А від того, "реорганізація" це насправді чи ні, залежать і дії роботодавця, і трудові права працівників

Реальність: Наприклад, при передачі частини майна поліклінічної служби, пов'язаного з робочими місцями з Центральної міської лікарні до Центру первинної медико-санітарної допомоги, який створюється, — відбувається не "реорганізація", а "реструктуризація" в ЦМЛ, що тягне за собою скорочення робочих місць у даному закладі. Дотримання процедури скорочення, вимагає затвердити новий штатний розклад не пізніше ніж за три місяці, щоб головні лікарі могли виконати вимоги трудового законодавства і повідомити первинну профспілкову організацію про причини, терміни і категорії працівників, які підлягають скороченню (звільнення за скороченням за п.1 ст.40 КЗпП). Самих працівників і службу зайнятості потрібно повідомити не пізніше ніж за два місяці про звільнення, і запланувати розрахункові та вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку (у тому числі і тим, хто працює за сумісництвом). Так, звільнення за скороченням в підсумку може і не відбутися, якщо працівник буде звільнений, наприклад, за переведенням, але для цього також потрібно дотримати певну процедуру і отримати і згоду працівника, і лист-клопотання від його майбутнього керівника.

При цьому, трудове законодавство прямо забороняє звільняти за скороченням (крім ліквідації установи) таких працівників: вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років, якщо згідно з медичним висновком дитина потребує додаткового домашнього догляду), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда (до 18 років (повноліття)), батька, який виховує дітей без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також опікунів (піклувальників) і прийомних батьків. (статті 184 і 186-1 КЗпП).

Насправді, проблемних питань набагато більше, ніж постарався висвітлити в даній статті. Наша постійна комісія, 10 листопада 2011 року проводить круглий стіл "Реформування охорони здоров'я: ризики і реальність", на якому планується узагальнити проблемні питання реформування галузі і знайти на них відповіді.